Історія колгоспу


Ідеологія більшовизму наголошувала, що будівництво соціалізму без ліквідації приватної власності на землю неможливе, а отже, селянство рано чи пізно слід організовувати а колективні господарства з повним чи частковим усуспільненням засобів виробництва: комуни, артілі, товариства спільного обробітку землі (ТСОЗ), радгоспи. Однак, такі форми організації сільськогосподарського виробництва суперечили природі селянина-одноосібника, який бажав працювати на своїй землі та бути господарем власної долі.

Багряний вересень 1939 року. Ця пора назавжди ввійшла в нашу історію – прийшло довгождане визволення від Польщі. Зі слів очевидця Чухерика Івана Гнатовича, який пам’ятає про ті події, це було так: “Визволяючи території з під поляків, там зразу утворювали колективні господарства. Бо там були коні, техніка, знаряддя праці. Такими стали села Розваж, Оженіно, Українка”.у 1949 році у грудні почали організовувати колгоспи у селах Грем’яче, Михалівка, хутір Завидів, с. Грозів. Радянська влада змусила людей написати заяви в колгосп. Було забрано коні, інвентар, залишились лише корови. Але їх не було чим годувати.

В кожному населеному пункті був свій колгосп і мав свою назву. В селі Грем’яче колгосп ім. Дмитрова, в селі Михалівка колгосп ім. Крупської, в селі Грозів колгосп ім. 70-річчя товариша Сталіна.

Починав кожен колгосп із кількох борін, іржавих кінних плугів, кількох коней, а вірніше з мозолистих, трудящих селянських рук. Чухерик Іван Гнатович говорить, що заробіток у селян був 200 г. зерна за трудодень. За рік можна було заробити 1 ц. зерна і 5-10 копійок. Грішми не платили. Людяи мали 25-30 соток землі.

Для того, щоб хоч якось прогодувати корову, ходили красти гнилу солому, про сіно навіть ніхто й не говорив. Селянам потрібно здавати державі 200 літрів молока, 40 кг. м’яса на рік.

В Грем’ячому в складі колгоспу було – 53 господарства, 53 сім’ї, усі ті, хто чудом уцілів від карального загону есесівців пізньої осені 1943 року.

На той час віддача від землі була дуже мала. Техніки для обробітку землі було мало, ще й примітивна. Все обробляли вручну, молотили молотарками.

А ось звіт сільгоспвідділу райкому партії за 1951 рік про урожайність цукрових буряків у районі по раках: 1948 рік – 121 центнер; 1949 рік – 154 ц.; 1950 рік – 174 ц.; 1951 рік – 236 ц.. в районі у 1950 році – цукрові буряки займали 950 гектарів, а 1951 – 1440 га.

І серед правофлангових загань у доповіді на партійно-господарському активі і 1951 році було названо колгоспницю Олімпію Драчук з Грем’ячого, яка зібрала по 480 центнерів цукрових буряків на площі 3 га.

Працелюбність селян помножена на постійну турботу партії та уряду про розвиток колгоспів, дала щедрі плоди колективної праці.


Зі слів Чухерика Івана Гнатовича я дізналась, що: «Першим головою колгоспу був Євстафьєв Тихон, агент КГБ, але довго не головував, його вбили бандери. В селі Михайлівка в колгоспі ім. Крупської голова колгоспу – Лапій Олексій Онопрійович. Другим головою став Лісков Афанасій. Коли об’єднали колгоспи – тоді райком прислав з району Стадніцького Федора Себастьяновича.

Як утворився колгосп «Зоря комунізму» 1960 року, головою став Облапенко Петро Іванович. На той час в колгоспі були такі посади: голова колгоспу, заступник, бухгалтер, бригадир тракторної бригади, завгосп, завфермою, комірник. Також головою колгоспу був Загребельний, довго він не головував, історія його не відома».

У 1963 році утворився колгосп «Мир», а голова колгоспу – Панкевич Володимир до 1965 р. – Сучик Володимир Михайлович – до 1981 року. З 1981 року – Сладковський Георгій Павлович.

1996 рік – Нестеренко Володимир Михайлович;

1998 рік – Покотило Володимир Григорович;

2001 рік – Ковальчук Раїса Якимівна, головує і до сьогоднішнього дня.

Опрацювавши документи ми побачили, що спочатку колективізації було розділено колгоспи на осередки по селах, і як їх потім було об’єднано в єдине господарство «Мир».

1949 рік –грудень к-п ім.. «Дмитрова», голова колгоспу Лісков Афанасій.

1950 рік колгосп ім. 70-річчя тов. Сталіна с. Грозів.

1950 рік – с. Грем’яче і хутір Завидівський колгосп «Прогрес», що пізніше стало назвою села Прогрес.

1950 рік – с. Грем’яче колгосп ім.. Дмитрова.

1950 рік – с. Михайлівка, колгосп ім. «Крупської».

1951 рік – колгосп ім. «Дмитрова».

1951 рік – колгосп «Дмитрова» села Грем’яче, Михайлівка, с. Завидів, с. Грозів голова правління – Лапій Олексій Онопрійович.

1952 рік – колгосп ім.. «Дмитрова», села Грем’яче, Михайлівка, Грозів, Вілія.

1953 рік – колгосп ім.. «1 травня», с. Грозів.

1954 рік – колгосп ім.. «1травня», с. Грем’яче, с. Прогрес.

1954 рік – колгосп ім. «1 травня», с. Грозів.

1954 рік – колгосп ім.. «Дмитрова», с. Михайлівка.

1955 рік – колгосп ім. «Дмитрова», с. Грем’яче.

1965 рік – колгосп ім. «1 Травня», с. Грозів.

1956 рік – колгосп ім. «1 Травня», с Прогрес, с. Грозів, с. Грем’яче.

1956 рік – колгосп ім.. «Дмитрова», с. Михайлівка.

1956 рік – колгосп ім. «1 Травня», с. Грем’яче.

1957 рік – колгосп ім. «1 Травня», с. Грозів.

1957 рік – колгосп ім. «Дмитрова», сіл Грем’яче, Грозів, Михайлівка.

1958 рік – «1 Травня», с Грозів.

1958 рік – колгосп ім. «Дмитрова», сіл Прогрес, Грозів, Грем’яче, Михайлівка.

1959 рік – колгосп «Зоря комунізму» сіл Прогрес, Грозів, Грем’яче, Михайлівка.

1960 рік – колгосп «Зоря комунізму».

1961 рік - колгосп «Зоря комунізму».

1962 рік - колгосп «Зоря комунізму».

1963 рік - колгосп «Зоря комунізму», сіл Грозів, Грем’яче Острозького р-н, с. Грем’яче Гощанського р-н.

1963 рік – колгосп «Мир», с. Грозів Гощанського р-н., голова – Панкевич Володимир.

1964 рік - колгосп «Мир», с. Грозів Гощанського р-н., грудень с. Грозів, с. Грем’яче Острозького р-н.

1965 рік – колгосп «Мир» об’єднано с.Грозів, Грем’яче, Михайлівка, Прогрес.

1965 рік – 31 травня – голова колгоспу Сучик Володимир Михайлович.

1981 рік – 12 листопада, Сучик В.М.

1981 рік – Сладковський Георгій Павлович.

1996 рік – Нестеренко Володимир Михайлович.

1998 рік – 12 лютого – Покотило Володимир Григорович.

1999 рік – СГПП «Мир», по 2001 рік.

2001 рік – 2 жовтня – СПП «Калина», керівник Ковальчук Раїса Якимівна і до сьогоднішнього дня.

З 1965 року, коли господарство очолив Сучик В. М., стало швидкими темпами розвиватися колективне сільське господарство «Мир». Слово «мир» - дороге для всіх чесних людей планети. Воно дороге і для жителів сіл Грем’ячого, Грозова, Михайлівки. Тому, що кожна людина прагне аби на планеті був мир. Можливо і для колгоспу вибрали саме таку назву.

Як розповів сам Володимир Михайлович, що: «Починаючи з 1966 року в колгоспі перейшли на грошову оплату праці людям за роботу. Але все таки система була ще не прогресивна. Керівництво колгоспу знало, що бухгалтер в банку отримував гроші нові, то це інфляція (але вона була не відкритою) люди про це не знали, і самовіддано трудилися на благо держави. Кожній людині пенсійного віку, стали видавати по 6 грн. в місяць. На той час це були великі гроші. Уже в 1979 році колгоспна сім’я становила 1400 трудівники. А основні фонди становлять за 4 мільйони карбованців. На полях колгоспу працювало 100 механізаторів. За труд була людям відповідна плата. Середня зарплата механізаторів, доглядальниць худоби, доярок становила 140-150 карбованців. Це не враховуючи витрат на соціальні, страхові та інші потреби. Оплата людино-дня за 5 останніх років зросла на 0.6 карбованців і становила 3.98. Грем’яцькі хлібороби на той час мали в ощадкасі району 250 тисяч карбованців особистих збережень. У руках механізаторів було 60 автомобілів, 50 тракторів сучасних марок, 10 зернових комбайнів у тому числі потужні «Колос», «Нива». Було три бурякозбиральні комплекси КС – 6, 4 картоплезбирачі. Цукрового буряка сіяли 300 гектарів». Зі слів Сучика В.М.: «Врожайність буряка – 12 тис. тон. Трактористи самі вдосконалювали техніку для обробітку буряка. ВРХ – 1200 голів, коней – 300, овець – 300-400.»

Молодий керівник, не маючи спеціальної сільськогосподарської освіти, але наділений природною селянською кмітливістю і вмінням спілкуватися з людьми, упевнено повів справи на краще. Згуртував навколо себе творчих спеціалістів, підібрав ініціативних керівників середньої ланки, придумав систему морального і матеріального заохочення трудівників села. Разом з поліпшенням матеріального забезпечення сільськогосподарської галузі з боку держави все це зумовило зростання врожайності полів, збільшення поголів’я тваринництва і його продуктивності. Володимир Михайлович одним із перших у районі ініціював спорудження в селі цегельного заводу, а потім і асфальтного, що дало змогу розгорнути будівництво виробничих приміщень, надати допомогу жителям сіл будівництва житла, у проведенні благоустрою господарських дворів і вулиць. Тут виникали й інші підсобні промисли: було відкрито цех з виготовлення синтетичної гумової плівки, деяких харчових продуктів, які користувалися попитом і давали відчутні прибутки господарству.

За свою самовіддану працю Сучик В.М. отримав дві нагороди Орден Червоного Трудового Прапора III ст.. у 1970 році і Орден Червоного Трудового Прапора II ст.. у 1975 році.

Люди розуміли, що можна і потрібно працювати значно краще. Механізатори, доярки, їздові, сумлінно відносились до своїх обов’язків, добивались високих показників у роботі.

Серед тваринників, механізаторів, бригадирів, ланкових визначались переможці соціалістичного змагання.

Кращими доярками серед тваринників стали – Шиндерук Галина Савівна, переможниця соціалістичного змагання 1979 року на честь 62-річниці Великого Жовтня, надоїла 3010 кг молока від кожної фуражної корови. Проживає у селі Грем’яче Броновицька Мотря Микитівна – доярка в 1973 році вийшла переможницею соціалістичного змагання серед тваринників, надоївши 3501 кг молока, за що нагороджена медаллю «За трудову доблесть».

Доярка Чубок Марія Григорівна нагороджена за сумлінну працю Орденом Трудової Слави в 1977 році. А в 1978 році нагороджена цінним подарунком. На жаль, цих людей уже не має в живих.

Серед ланкових – Іщук Надія Омелянівна, кавалер ордена Трудового Червоного Прапора. В 1972 році ланка виросла і зібрала по 505 цнт. цукрових буряків з кожного гектара на площі 62 га. Зараз проживає в с. Грем’яче.

Найкращим серед трактористів є Стецюк П.А. нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора в 1973 році за високі виробничі показники. Для того, щоб техніка вчасно ставала в стрій доводилось реставрувати запасні частини до збиральних та інших агрегатів – завдячували роботі Лободовського Володимира Кириловича – найкращого токаря колгоспу «Мир».

Трудове суперництво було підпорядковане – забезпечити вчасне і високоякісне проведення і весняно-польових робіт, і в тваринницькій галузі, і в механізації.

З приходом нового голови в 1981 році Сладковського Георгія Павловича, трудові здобутки колективного господарства вийшли на новий рубіж. Він також не забував про людей, які своєю працею звеличували колгосп. Було запроваджено моральні та матеріальні стимули для тих хто добивався найвищої продуктивності праці. Переможцем соціалістичних змагань вручали перехідні червоні вимпели, цінні подарунки, на їх честь на центральній та бригадній садибах колгоспу піднімали прапори трудової слави. Сім’ям передовиків надсилали вітальні листівки. Дбали про те, щоб хліборобів підвозили до віддалених місць роботи, для них було організоване гаряче харчування у полі.

На першому місці була людина – трудівник, для якої було створено найкращі умови праці, за яких досягались найефективніші результати.

Запроваджувались новітні на той час інтенсивні технології по вирощувані високих врожаїв цукрових буряків, кукурудзи. Успішно продовжували працювати підсобні промисли: теплиця, плівковий завод, птахо підприємство. Успішно розвивалось тваринництво. У селі Грозів була ферма №2, куди приїздили делегації з інших колективних господарств переймати досвід роботи. Прибутки господарства Сладковського Георгія Павловича сягнули міліонного рубежу.

Особлива увага приділялась соціальній сфері села. Збудовано фельдшерсько-акушерські пункти, збудовано магазини в селах Грем’яче, Михайлівка, а також благоустроєні дороги, прокладено водогони.

Велику матеріальну допомогу надав колгосп «Мир» парафіянам с. Грем’яче, с. Михайлівки, с. Грозова при будівництві церков.

Коли народ України обрав незалежний шлях в 1991 році, а з ним і нові економічні відносини – ринкові, було допущено багато помилок. При проведенні земельної реформи в господарстві знизились темпи виробництва, інфляція. Був прийнятий закон Про розпаювання землі. Ним було нанесено удар по великим колективним сільським господарствам. Різко знизились темпи розвитку тваринництва, темпи продуктивності праці. Господарство стало неплатоспроможним, скоротилась кількість робочих місць, не вистачало коштів на обробіток землі, не можливо було придбати запчастини, пальне.

В цей час проведено перевибори нового голови колгоспу, ним став – Нестеренко Володимир Михайлович. Пропрацювавши рік в важких економічних і фінансових умовах він відмовився від посади голови господарства. Тоді КСГП «Мир» було реформовано в СГПП «Мир».створено СПП «Калина» згідно розпорядження Острозької Райдержадміністрації №537 від 1. 10. 01. земельні паї перейшли у власність «Калини» яку очолила Ковальчук Раїса Якимівна. Багато селян забрали земельні паї і почали працювати самостійно. Утворилося багато одноосібних господарств. 

Матеріал взято з дослідницької роботи
«Історія колгоспу с. Грем’яче»
Котюбіної Тетяни

Немає коментарів:

Дописати коментар